Моє село за 30 років незалежності

Село! І серце одпочине: Село на нашій Україні — Неначе писанка, село. Зеленим гаєм поросло. Цвітуть сади, біліють хати, А на горі стоять палати, Неначе диво. А кругом Широколистії тополі, А там і ліс, і ліс, і поле, І сині гори за Дніпром. Сам Бог витає над селом.

Т.Г.Шевченко

Моє рідне село Павлівка.

Я в ньому народився і воно мені дуже подобається.

За легендою назва села походить від імені першого поселенця.

Дитинство чарівне.

Кажуть, село живе, поки в ньому народжуються діти

Наша рідна школа. Струнка, ошатна.

Тут весело і цікаво.

Село живе, молодіє, розквітає,

дзвенить дитячим щебетом на кожній вулиці.

Будинок культури.

Це осередок культурного життя Павлівки.

Рідне село- наша гордість

і кожен несе цю гордість по життю.

Село – маленька батьківщина.

Павлівка, зміцнюється з кожним днем.

Чарівні краєвиди села доповнюює потужна інфрастурктура

Ми бачимо село великим,

красивим, повним планів.

Село, яке йде в майбутнє.

Ми захоплюємось своєю землею.

Тим, що історію цього села творили наші діди, прадіди та батьки.

А майбутнє Павлівки – то ми.