З 1860 року в селі працювало однокласне училище. Через шість років на кошти общини для нього було побудоване приміщення із двох класних кімнат. А в1910 році земство заснувало двокласне училище. В обох школах в 1915 році сім учителів навчали 318 дітей. Багато ще дітей не могли відвідувати школу через відсутність одягу і взуття. Школа утримувалася за рахунок селян, які окрім державних податків виплачували ще і спеціальні земські податки. З 1919 року школи перейшли в розпорядження сільської Ради. В 1922 році в Павлівці була відкрита їдальня для дітей (роки голоду) і відкритий дитячий будинок, в який з 1 січня 1922 року було прийнято 65 сиріт, а в 1936 році вже було 359 дітей. В часи окупації 1941-1943рр. школа не припиняла свого існування, але заняття проводились несистематично. В кінці 1943 року більше 200 дітей прийняв дитячий будинок.
В 1938 році семирічна школа реорганізована в середню і при ній працювала вечірня школа для дорослих. Крім того працювала початкова школа в окремому приміщенні.
До січня 1967 року навчання проводилося в двох цегляних будівлях збудованих в 1912 році. В головному корпусі було 6 класних кімнат і учительська. На цьому ж подвір’ї в другому корпусі: 3 класних кімнати і бібліотека (книгосховище і читальня). Крім того поряд розміщені два саманні приміщення (збудовані 1903-1906рр.), в яких було по дві класні кімнати.
На південний-захід від центральних приміщень (приблизно на відстані 1 км) розміщувалася будівля початкової школи, із 4 класних кімнат і учительської. До 1950 року початковою школою завідувала Момот Лукерія Пилипівна, а з 1950 року і до її злиття із СШ у 1954 році - Чепіжко Ніна Іванівна.
На хуторі «Жовтневий» (на відстані 10-12км) Павлівської сільської ради функціонувала малокомплектна школа в складі 1-4 класів. Уроки усіх учнів проводилися в одній класній кімнаті одночасно вчителем Пуцатим Францем Павловичем (1958-1966рр.). Дітей підвозили до Павлівської середньої школи трактором з підводою або підводою. А для дітей старших класів із хутора та сіл Егорівка і Богоявленка при школі відкрили інтернат (1959-1960рр.), який розміщувався спочатку в приміщенні бувшої синагоги (єврейської церкви), нині там знаходиться будівля Островської. Потім був переведений в нове приміщення збудоване поряд із середньою школою. Вихователями працювали Тимошенко Марія Іванівна (постійно) і Ткаченко(Євтушенко) Лідія Іванівна до 1962 року. Хутір було знесено в 1971 році з ініціативи голови колгоспу Логвиненка Володимира Олексійовича, який збудував для хуторян житлові будівлі на східній околиці села (6 дворів) по вулиці 40-років Перемоги. Останні жителі залишили хутір в 1971 році. Пришкільний інтернат був закритий у 1970-1971рр.
З 1 вересня 1954 року класи початкової школи переведені до середньої школи. Таким чином початкова школа, як окрема ланка, припинила своє існування. Кількість учнів в середній школі на кінець 1953 – 1954 років у 18 класах нараховувалось 568 і працювало 28 вчителів(тарифікаційний список від квітня 1954 року). На 1 вересня 1954 -1955 навчального року, після злиття шкіл, налічувалося 27 класів і 777 учнів.
За період роботи директора школи Заїки І.Ф. школа була на селі важливою ланкою культурно-масової та політмасової роботи. Заїка І.Ф. та Марков А.П. були пропагандистами партійної організації, Ткаченко Л.І. (Євтушенко) – пропагандистом комсомольської політшколи (195401968рр.). вчителі Заїка І.Ф., Марков А.П. Тимошенко Л.П. Харченко М.П., Педик І.П. Євтушенко Л.І., Баклан Н.А. читали лекції в СБК та на виробничих об’єктах колгоспу. В школі був організований учнівських хор з 80-120 чоловік, а сам директор Заїка І.Ф. був солістом учнівського хору.
Крім того працювали фізкультурні секції, гуртки біологічний, хімічний, математичний, танцювальний та інші. Багато учнів займалися туризмом, вивченням природи та історії рідного краю, його бойових і трудових традицій. Тому найбільше учнів нараховував гурток «Слідопит». Його було організовано в 1962 році. Основним питанням в його роботі було вивчення історії партизанського загону Трифонова-Югова, учасники якого висадилися в лісопосадці поблизу села, вступили в нерівний бій з фашистами і всі 13 загинули. Саме з ініціативи і силами гуртківців в 1967 році на місці загибелі десантників було встановлено дерев’яний хрест з пам’ятною дошкою і написом:
Перехожий, зупинись,
Схили голову в пошані.
Тут в нерівному бою з фашистами
Загинула група партизан Трифонова-Югова.
Ось їх імена: … ( всього 13 чоловік)
Текст було складено самими гуртківцями. Важливою була поїздка в одну із шкіл міста Ростова, яка теж вивчала історію загону. Щороку 9 травня в Павлівку приїздили учасники загону і родичі бувших партизан. Вони залишили в подарунок загону «Слідопит» книгу полковника Перекальського «Бойцы подполья».
В 1966 році було збудоване нове приміщення середньої школи (триповерхова будівля із спортзалом, актовим залом і їдальнею на 120 місць), навчальними майстернями по дереву і металу.
В школі було відкрито 13 навчальних кабінетів (суспільствознавства та історії, фізики, хімії, біології, географії, механізації, української мови та літератури, російської мови та літератури, математики, обслуговуючої праці, воєнний кабінет, ЦО та інші.
А в старих приміщеннях школи були виділені квартири для вчителів і лікарів. Головний корпус старої школи довго не експлуатувався, а потім з ініціативи Ландаря О.П. був перебудований на хлібопекарню. В другому корпусі виділено квартири вчителям. Третя будівля збудована раніше на кошти колгоспу була передана у власність правління колгоспу і пристосована під житло.
З 1957-1958 н.р. в школі було введено виробниче навчання. Керівниками і вчителями виробничого навчання були: по профілю тваринників - Тишевська Г.І., овочівників – Гавенко В.Т., механізаторів сільського господарства – Тимошенко С.П. Поряд з теорією проводилась виробнича практика і почала працювати учнівська виробнича бригада (1957р.), яку називали – третьою бригадою колгоспу. Профіль виробничого навчання для дівчат постійно змінювався.
З 1962-1965 н.р. була введена медико-санітарна підготовка по профілю «Медсестра дошкільного виховання». Одна з випускниць 1965 року Шварова Людмила Михайлівна працювала за цим профілем в дитячому садку міста Вугледара. Викладачами медико-сантарної підготовки були лікарі Павлівської лікарні Дубовик О.М. та Переверзєва В.С.
З 1965-1966 н.р. профіль для дівчат знову змінився на трактористів.
Учнівська виробнича бригада функціонувала постійно і була найкращою в районі. Так ланкова виробничої бригади Заїка Юлія Матвіївна (випуск 1965р.) була учасницею ВДНГ в Москві і нагороджена іменним золотим годинником. А випускниця 1972 року Колондер(Лукомська) Галина Петрівна єдина з дівчат пішла працювати в колгосп трактористкою, за що її прозвали «Паша Ангеліна».
Члени виробничої бригади неодноразово були учасниками районних і обласних зльотів, обласних змагань юних механізаторів. Учениця Мишко Антоніна за зразкове виконання всіх вимог оранки зайняла почесне ІІІ місце і була нагороджена креслярським набором. В 1978 році учасників обласного зльоту виробничої бригади було нагороджено гусеничним трактором ДТ-75, який було передано колгоспу «Червоний Жовтень» в обмін на новий колісний трактор Т-25. в 1984 році виробнича бригада одержала в нагороду мотоцикл марки М-106, а в 1987 році новий чехословацький міні-трактор Т3–4-К-14. Інструктор і вчитель виробничого навчання Лещенко І.М. проводив на ньому практичні заняття їзди на тракторі з гуртківцями 7-8 класів. Нагороджувалися також грамотами, туристичними поїздками та інше.
За рішенням учнівського і батьківського комітетів зароблені в колгоспі гроші членами виробничої бригади перераховувались на спеціальний рахунок школи. А потім за їх рішенням щороку учні 9-11 класів на ці кошти їздили в туристичні поїдки в різні куточки Радянського союзу. (Москва, Ленінград, Севастополь, Мінськ, Рига, Волгоград), міста бойової і трудової слави, природні заповідники: Карпати, Крим, Кавказ, Асканія Нова. А правління колгоспу щороку безкоштовно організовувало одноденні поїздки для учнів 5-11 класів до Азовського моря. Проіснувала виробнича бригада до 1990 року.
З 1984 року з реформою загальноосвітньої і професійної школи для дівчат 9-10 класів знову змінено профіль «Тракторист» на «Тваринництво». Кабінети трудового навчання для дівчат 9-10 класів і хлопців винесено на виробничі об’єкти колгоспу: кабінет механізації - у механічну майстерню колгоспу, а тваринників - на комплекс великої рогатої худоби. Теоретичні заняття з дівчатами по профілю «тваринників» проводили зав.фермою Гребенюк Катерина Гаврилівна та зоотехнік Єременко В.І. Практичні заняття проводилися поруч із досвідченими майстрами машинного доїння (Вавенко Любов Олексіївна, Пономаренко О.М. Сорока В.І, та механізаторами Романенком О., Гаркушею А.Д., які закінчили Павлівську школу з посвідченням «Тракториста» категорія «А»). Для дівчат 4-8 класів кабінет обслуговуючої праці переобладнаний у швейну майстерню, заняття з кулінарії проводилися безпосередньо в шкільній їдальні. Дівчата шили костюми для танцювального колективу школи, фартухи, спідниці та інше. Хлопці в позаурочний час виготовляли штахетки на замовлення колгоспу. Слід назвати ініціаторів реформування трудового навчання: голова колгоспу Ландар О.П., директор школи Ткаченко Л.І., а безпосередні виконавці були вчителі - Харченко М.П., Лещенко І.М. Особлива заслуга в переобладнанні майстерні (модернізоване новітнє устаткування, обладнання робочих місць та ін.) належить вчителеві Билині Геннадію Броніславовичу.
Професійна підготовка учнів з 1992 року була припинена. А в 2005 році з ініціативи відділу освіти Мар»їнської райдержадміністрації (Зайцева Л.В.) та керівництва ТОВ Агрофірми «Агротіс» (Директори філії «Павлівська» Федорчук М.А. та Поляк В.М.) було введено технологічний профіль навчання у 10-11 класах (Директор школи Пономаренко С.А.) за профілем «Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, категорія «А», розширюється матеріальна база школи і організовується підвіз учнів.
До 1974 року навчально-матеріальна база школи відповідала вимогам програм ПВП. Роботи по зміцненню навчальної бази продовжувались.
З 1977 року на прохання дирекції школи правління колгоспу (голова Ландар О.П.) на власні кошти збудувало тир (50-метровий) і нове приміщення, в яке був перенесений кабінет ПВП (початкова військова підготовка). А до цього часу учнів школи возили на стрільби в тир Елизаветівської СШ. Вчитель ПВП Бережний Ананій Павлович переоформив кабінет (набір стендів, куточок чергового, знамено). Пізніше педагогічний колектив спільно з учнями та воєнним керівником Еременком О.Ф. упорядкували стройовий майданчик, караульне містечко, кімнату для збереження зброї. З 22 листопада 1978 року почав функціонувати стрілковий тир.
Складовою частиною ПВП була програма з цивільної оборони(далі ЦО). З 1973 року вона поступово розширювалась. Обов’язково за спеціальною програмою проводились уроки в 2 класі, 5, 9-10 (пізніше 11) класах та для вчителів і технічних працівників школи. Для виконання програм створювалася матеріальна база.
З 1980 року уже функціонували кабінет ЦО, куточок ЦО, навчальне містечко. Вони були створені силами вчителів на кошти колгоспу «Червоний Жовтень». (Ландар О.П.).
В 1982 року в школі проводилися комплексно-об’єктові навчання з ГО для учасників обласного семінару перших секретарів РК КПУ та голів виконкомів районних Рад. За підсумками семінару школа визначена опорною в районі і була постійною учасницею районних та обласних учнівських зльотів з ЦО. На районних змаганням воєнно-спортивної гри «Орлятко» команда школи неодноразово виборювала призові місця (організатор позакласної роботи Мандилина О.Г., военний керівник Еременко О.Ф., вчитель ф-к Борзило С.Я.). На початку травня 1985 року в честь 40-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні в місті Слов»янськ проводилася воєнно-спортивна гра «Победа остаётся молодой» (Програма ПВП, ЦО, профільна підготовка). В ній приймали участь всього 3 команди: Павлівська СШ, Донецькі ПТУ і технікум. Команда школи виборола почесне ІІ місце. Хід змагань транслювався по Донецькому телебаченню 10.05.1985 року.
1983-1984 н.р. школа перейшла на навчання дітей з 6-го віку (0-ві класи): вчителі Неліпа (Рябко) Л.І, Ляшенко М.Р., вихователь: Момот (Сосюра) Н.В. За пропозицією директора школи Ткаченко Л.І. на кошти колгоспу (голова Ландар О.П.) на другому поверсі було обладнано і відділено рекреацію коридору. Цілий блок з ігровою (розширена частина рекреації), двома спальнями і класною кімнатою. Закуплені спеціальні меблі для дітей дошкільного віку (шафи, ліжка, парти, столи і стільці для їдальні, килими на підлогу). В оформленні блоку приймали активну участь Дзюбан А.М, Панченко Л.П. вчителі та вихователі підготовчого класу. Досвід школи з організації навчання шестиліток вивчався в районі. На базі школи з цього питання проводилися районні і обласні семінари вчителів та директорів шкіл. (зав РВНО Скляренко Л.І.). Згодом навчання шестиліток та обладнання переведено в дитячий садок.
З 1978 року по 1990 роки особлива увага приділялася питанням створення навчально-матеріальної бази, ремонту будівлі та підготовки школи до нового навчального року (зав.РВНО Скляренко Л.І., голова колгоспу «Червоний Жовтень» Ландар О.П., директор школи Ткаченко Л.І, завгосп Єременко В.З.)
Так, в1974 році в період виконання Заїкою І.Ф. обов’язків директора школи, під його безпосереднім керівництвом за кошти колгоспу (голова правління Логвиненко В.О.) лінолеумну підлогу в коридорах 2 та 3 поверхів було замінено на мозаїчну.
В 1981 році проведено капітальний ремонт котельні і повністю замінена опалювальна система (Єременко В.З.). всі матеріали і кошти виділив колгосп (Голова Ландар О.П.). всі ремонтні роботи в школі, придбання меблів, наочних посібників та технічних засобів навчання здійснювалось в основному на кошти колгоспу. Так, у кожну класну кімнату (навчальний кабінет) за рознарядкою РВНО (зав.Скляренко Л.І.) було придбано шафи-стінки для наочних посібників.
Школа повністю була забезпечена технічними засобами навчання: 11 кіноапаратів(КПШ), 5 телевізорів, 5 фільмоскопів, піаніно, 2 баяна, акордеон, програвачі, 5 магнітофонів, повний набір інструментів духовного оркестру. Духовий оркестр супроводжував всі культурно-масові заходи села.
Заслуговує на увагу взаємозв’язок школи з колгоспом.
Вся суспільно-корисна праця учнів 5-8 класів та виробничої бригади (9-11класи) проходила на полях колгоспу, в тракторній бригаді, на тваринницьких фермах.
У весняний період силами учнів 5-11 класів і вчителів (кожному вчителеві виділялося для прополки 1-2га соняшника) пропоювалось до 100-150 га. А влітку учні старших класів працювали самостійно або під наглядом батьків за власним бажанням.
За таку вагому допомогу колгоспу правління (голова Ландар О.П.) допомагало дирекції школи в організації гарячого харчування учнів. Учні 1-4 класів одержували молоко, безкоштовні сніданки одержували всі учні школи. Крім того, заготовляли власними силами овочі, фрукти та баштанні культури. Тому до самої зими одержували діти фрукти, кавуни на доданок до сніданків та обідів (ГПД).
Філія «Павлівська» Агрофірми «Агротіс» продовжує традицію колгоспу «Червоний Жовтень». Періодично безкоштовно забезпечує учнів школи сніданками (пельмені, вареники), молоком та випічкою (постійно).
Колгосп фінансував оплату керівників гуртків, які працювали для учнів в школі та при СБК(сільському будинку культури): спортивні секції, гуртки, художньої самодіяльності, гри на баяні, фортепіано (Пилипенко О.В.), художньої творчості (Дзюбан А.М.), аеробіки (Аркадьєва С.В.).
За об’ємну і безкорисливу допомогу школі в справі виховання і навчання учнів голову правління колгоспу «Червоний Жовтень» Ландаря О.П. за поданням РВНО (завідуюча Скляренко Л.І.) було нагороджено в 1982 році знаком «Відмінник народної освіти» України. А школа в цей період три роки підряд за зразкову і своєчасну підготовку до нового навчального року утримувала Перехідний Червоний Прапор, за що його було передано школі на вічне збереження. Це була єдина школа в районі, яка досягла такої відзнаки.
В 2008 році «Агротіс» фінансував роботи благодійної акції ЗАТ «Донецьксталь» металургійний завод по заміні опалювальної системи школи (пластикові трубопроводи, сучасні радіатори). Директор Агрофірми «Агротіс» Ахкоз Сергій Андрійович, директори філії «Павлівська» Федорчук М.А. та Поляк В.М.
Ремонт покрівлі актового та спортивного залів в 2010 році фінансував відділ освіти при Мар»їнській райдержадміністрації (зав. РВО Зайцева Л.В.)
В 2011 році з ініціативи директора філії «Павлівська» Поляка В.М. та директора школи Пономаренка С.А. був відремонтований під’їзд до школи (заасфальтовано) та закуплено нові стільці для кабінетів.
А з 2008-2011 рр. Агрофірма «Агротіс» подає фінансову допомогу дитячім спортивним секціям з міні-футболу та баскетболу (керівник Протас Ю.В.). та зразковій студії образотворчого мистецтва «Степ» (керівник студії Дзюбан А.М.). Зразкова студія образотворчого мистецтва «Степ» працює з 2003 року, нині дитячий колектив бореться за звання «Народного». Учасники студії є дипломантами Міжнародного конкурсу «Підводна фантазія» . Досягнення Всеукраїнських конкурсів: «Знай і люби свій край» (Богун І., Масло Т. – ІІІ місце);«Бій під крутами» (Чижикова Анастасія – ІІ місце); «Посміхнись щиро Вишні» (Волканова Тетяна – І місце, Федорчук Аліна – ІІ місце); «Я люблю Україну» (Ковальчук Аліна – дипломант, Чижикова Анастасія – дипломант). В книзі пам’яті про голодомор Мар»їського району ілюстрації виконані учасниками студії «Степ». Волканова Тетяна нагороджена путівкою в табір відпочинку «Молода гвардія» м.Одеса. Альохіна Лілія нагороджена путівкою в Артек. Видається книга «Обдаровані діти. Гордість Донбасу». Серед багатьох дітей району увійшли 6 учнів Павлівської загальноосвітньої школи: Богун Ірина, Масло Тетяна, Чайковська Наталія, Борова Анастасія Ковальчук Аліна, Волканова Тетяна, Чижикова Анастасія – Губернаторський стипендіат Донецької області 2009 року.