Хоча б у світлинах згадати своє рідне село.

Рідне наше село! Воно справді зігріває душу кожного з нас. Це тепло проникає глибоко до серця. І де б ми не були, а невидимі промінчики притягують до себе, кличуть із далеких доріг до рідного села, до свого дому. Здається, нема нічого кращого на світі за побачення із знайомими вулицями, будинками, школою, дитячим садочком, магазинами, сільським парком, церквою.

І де б ми не проживали сьогодні, ми обов’язково повертаємося до рідного села у снах і спогадах.

Час обов’язково настане, коли ми повернемося щасливими. Щасливими тільки тому, що це дорога додому. «Я з закритими очима знайду свій дім» - вже не кричимо від болю, а пошепки, з вірою і надією прорікаємо, переглядаючи світлини рідної Павлівки.

https://youtu.be/MgOd3zt6ROY

Наша рідна школа, яку ми дуже любили